|
Вінницька земля надзвичайно багата на пам'ятки старовини i приховує у co6i чимало недосліджених скарбів. Серед більш ніж тисячі археологічних пам'яток, відомих сьогодні на Вінниччині, левова частка належить курганам. Кургани - стародавні поховальні споруди, з'являються на нашій території ще в період пізнього енеоліту (кінець III тис. до н. е.) i побутують до середньовічних часів (13 ст.).
|
|
|
Археологічною експедицією Вінницького обласного краєзнавчого музею під керівництвом Б. I. Лобая у 80-ті роки було зроблено декілька сенсаційних відкриттів, що значно розширили уявлення фахівців про icтopiю нашого краю.
У жовтні 1984 року під час охоронних розкопок у зоні будівництва зрошувальної системи поблизу села Пороги Ямпільського району експедицією було виявлено два багатих поховання сарматської знаті I ст. н. е. - чоловіче та жіноче.
|
|
|
Сармати - войовничі кочові племена, які мешкали у III ст. до н. е. - IV ст. н. е. на великій території степів від Західного Казахстану до Дунаю. Розселившись на величезній території, сарматські племена відігравали неабияку роль у політичному житті стародавнього світу. Починаючи з середини 1 ст. н. е. вони неодноразово вторгалися на територио Римської iмпepii.
|
|
|
Одне з поховань належить сарматському вождеві. Поховання було вміщене в курган, який на той час вже був дуже древній i нараховував майже 3000 років. У насипу прорили хід - "дромос" i влаштували склеп. У ньому розмістили дубовий саркофаг з небіжчиком, напутню їжу - дві амфори з вином та срібний кухоль. Вхід до склепу заклали каміням.
|
|
|
Біля лівого плеча похованого знаходилася золота гривня - ознака верховної влади. Вона виготовлена із трьох перевитих дротів i має форму кола, яке замикається двома стилізованими головами коней, що упираються в ажурне кільце-замок.
Одежа небіжчика була обшита золотими трубочками - низками. На лівій руці знаходився масивний золотий браслет, на правій - золота пластина "гастагна", що захищала зап'ясток від удару тятивою луку.
|
|
|
До унікальних виробів сарматського мистецтва відносяться золоті набори князівських пасків парадного та портупейного для кріплення зброї.. На пряжках парадного паску зображено битву двох грифонів - міфічних крилатих створінь з головою дракона i тілом лева. Та особливо вражають дві пряжки портупейного паску. На них зображена людина верхи на гірському левові, що колись водилися в іранських надгір'ях, звідки родомі самі сармати. Вершник тримає за хвости та задні лапи двох грифонів, що шматують якусь тварину. Пряжки виконані у типовому золото-бірюзовому стилі i по виконанню схожі на ті, що були знайдені в некрополі Тиля-Тепе в Афганістані.
|
|
|
До могили воїна поклали повний нa6ip зброї: короткий меч у піхвах, прикрашених золотими накладками, бойовий фракійський ніж типу "скрамасакс", лук з кістяними накладками. Ha6ip стріл, дротик (короткий спис для метання).
|
|
|
В кількох метрах від поховання вождя виявлене жіноче поховання. В головах багатої сарматки знаходився глиняний кулястий глек, ліворуч - кругле срібне дзеркальне. Біля скронь жінки лежали дві золоті підвіски зі вставками із кольорового скла. Її одяг, що не зберігся, по коміру був прикрашений нашивками із золотих трубочок i розеток, а по манжетах - золотими пелюстками. Шаровари чи чобітки були прикрашені різнокольоровим скляним бісером. Шию прикрашало золоте намисто, пальці обох рук - cpiбні персні в один з яких. вставлена інталія із зображенням бородатого чоловіка. В ногах похованої - керамічна обрядова курильниця.
|
|
|
По сукупності речей (фібули, амфори, глек), поховання можуть бути віднесені до другої половини I ст. н. е. Уточнюють цю дату тамгоподібні знаки, що характерні для сарматів: на пластинах обох пасків, наконечнику гривні, піхвах меча i срібному келиху з чоловічого поховання. У деяких випадках (на пасках i келиху) вони ідентичні тамгам на монетах "царя" Інесмея, що карбувалися в Ольвії в кінці 70-х - початку 80-х pp.
Ці знахідки потягли за собою ще цілий ряд знахідок i відкриттів. В наступні роки на Вінниччині було виявлено ще кілька, як знатних так i рядових поховань сарматів.
|
|
|
У 1986 poц,i Б. I. Лобаю знову пощастило на унікальне відкриття - під час рятівних робіт, пов'язаних вже з іншою зрошувальною системою, біля с. Гордіївка Тростянецького району було виявлено курганний могильник епохи бронзи раннього заліза. Він займав площу приблизно 2 х 1.5 км i складався із 45 пaropбів, з яких тільки 40 виявилися курганами. Могильник розпочали дослідувати працівники Вінницького краєзнавчого музею під керівництвом Б. I. Лобая, але зважаючи на неординарність пам'ятки та виявленого в ній інвентаря, наступного року розкопки проводилися вже за участю співробітників експедиції інституту археології НАН України під керівництвом С. С. Березанської. Пам'ятка досліджувалася протягом чотирьох літніх сезонів 1986-1989 років.
|
|
|
Вражає багатство поховального інвентаря гордіївських курганів. Незважаючи на те, що вci вони грабовані ще в давні часи, в похованнях знайдено чималу кількість прикрас із золота, електра, бронзи, бурштину; бронзові ножі; бронзові та кістяні деталі кінської збруї, глиняний посуд. Bci речі унікальні своєю різноманітністю форм, багатством орнаменту та рівнем технології. Високохудожній орнамент, що прикрашає знахідки, свідчить про неабиякий художній смак i хист стародавніх ювелірів.
|
|
|
Прикраси становлять найчисельнішу групу знахідок. Це - шпильки, браслети та анклети, скроневі кільця, персні та намисто. Окрему групу становить намисто iз бурштину. В похованнях зібрано понад тисячу окремих ювелірних виробів у вигляді бурштинових намистин і підвісок. Вони складають одну з найбільших археологічних колекцій у Євpoпi виробів з цього коштовного каменю.
|
|
|
Археологічна культура, поховання якої, були досліджені в гордіївських курганах, немає аналогу в Україні i відноситься, можливо, до нової, ще не відомої, найбільш східної групи, так званої, курганної культури, яка містить найбільшу кількість аналогій із Гopдiiвкoю. Ця культура датується II. тис. до н. е. i розповсюджена на території центральної Європи. Bci знахідки із Порогів та Гордіївки тепер зберігаються у фондах Вінницького обласного краєзнавчого музею i неодноразово виставлялися на виставках у Вінниці, Києві та за кордоном - в Польщі, Німеччині, Югославії, Фінляндії, двічі в Італії.
|
|
Пошта
